Практика, Яка Відпускає Навіть Шукаючий Розум

Справи світу взаємопов'язані, і вивчення та дослідження проблем суспільства теж є частиною життя. Але праця з висвітлення первісного місця розуму рухається в іншому напрямку, ніж здобуття більших мирських досягнень. Навіть коли ви практикуєте, якщо ви постійно запитуєте себе: «Чи став я щасливішим, більш зосередженим, чи піднявся мій рівень, що я усвідомив?» — ви перетворюєте практику на ще одну ціль і власність.

Це не означає, що вам слід припинити практикувати. Радше це ближче до виявлення вашого первісного місця таким, яким воно є, без висування себе наперед усвідомленням того, що ви практикуєте, і без того, щоб бажання досягти пробудження випереджало все інше. Коли виникає думка, що ви щось здобули, не хапайтеся за неї знову як за «я це здобув». У момент, коли ви встановлюєте знання, досвід чи рівень практики як «я», ви віддаляєтеся від своєї первісної чистоти.

У повсякденному житті ви покладаєтеся на інших, намагаєтеся здобути певні результати і сподіваєтеся, що все складеться за вашим бажанням. Замість того щоб силоміць змушувати такий розум зникнути, спочатку помітьте його. Коли виникають очікування й розчарування, прив'язаність і розрізняльна думка, не додавайте до них ще одну історію — побачте їх такими, якими вони є, і відпустіть.

Навіть примушування себе повністю позбутися шукаючого розуму може стати ще однією формою розрізняльної думки. Побачте навіть той факт, що це нелегко, таким, яким він є. Не тримайтеся за думку, що ваша практика йде добре, чи за розчарування, що це не так, — поверніться знову до єдиної справи, що перед вами зараз.

Практика — це не те, що ви робите заради досягнення пробудження, — це висвітлення саме тієї миті, коли виникає розум, що прагне щось здобути. Коли ви відкладаєте, хоча б на мить, думку «я практикую», ваш первісний, чистий розум виявляє себе без нічого, що б його закривало.